Християнсько-демократична партія

У 1947 р. Була заснована Християнсько-демократична організація Америки для відстоювання принципів християнської демократії у відповідних країнах. Кожна з партій-членів відрізняється, іноді має різні погляди на саму християнську демократію. Деякі партії-члени перебувають в уряді своєї країни, інші - в коаліційному уряді, а інші - не в уряді. Коли в 1952 році президента Перона було переобрано, стосунки уряду з Католицькою церквою також погіршилися. Оскільки Перон все більше віддалявся від Церкви, уряд, який спочатку дотримувався привілеїв Церкви, тепер відбирав їх у чітко конфронтаційному пор…  ядку. До 1954 року пероніст був відкрито антицерковним. Тим часом Християнсько-демократична партія була заснована в 1954 році після того, як кілька інших організацій активно пропагували християнську демократію в Аргентині. Партія була заснована в 1954 році після того, як кілька інших організацій активно пропагували християнську демократію в Аргентині. Провідні активісти в перші роки включали Мануеля Вісенте Ордонеса, Лукаса Аярагарая, штат Хосе Алленде та Гораціо Суельдо. У 1973 р. Партія розкололася, коли Народна християнська партія Алленде була частиною фронту пероністів Фрейджулі, який привів до влади Гектора Хосе Кампору, протистояв Революційній християнській партії Суельдо, яка працювала з Непереборною партією та приєдналася до лівого Народного революційного альянсу. Після повернення демократії у 1983 році Християнсько-демократична партія возз’єдналася. У 1989 році Партія уклала союз із партією Юстиціаліст для підтримки президентської кандидатури Карлоса Менема. Незабаром після того, як Менем переміг на виборах, PDC покинула коаліцію, але не раніше, ніж стратегія спровокувала розкол у її рядах. Лідер PDC Карлос Аюєро та його послідовники у групі "Гуманізм та визволення" покинули Партію, щоб допомогти сформувати те, що стане Широким фронтом разом із Карлосом Альваресом та іншими пероністами-дисидентами. Партія була частиною лівоцентристської коаліції FrePaSo, сформованої Широким фронтом у 1990-х роках, і увійшла до уряду в 1999 році у складі Аліанзи між ФреПасо та Радикальним Громадянським Союзом, який привів Фернандо де ла Руа до президентства. Alianza розпалася в 2001 році, і FrePaSo фактично зник. Після 2003 року Партія підтримала президентство Нестора Кірхнера та приєдналася до Консенсусу Плюсу на підтримку його Фронту Перемоги. У 2007 році Партія підтримала обрання Крістіни Фернандес де Кіршнер президентом. Однак у 2011 році Партія змінила приналежність і підтримала кандидата від опозиції Едуардо Дюхальда.